Страна: Украина
Пишу сколько себя помню. Первое свое стихотворение написала. когда мне было 4 года, хорошо его помню, сидела тогда в кипе желтых листьев. И это чудесная осень подарила мне не только первые строчки, но и любовь и ощущение осени как способа видеть жизнь. Цвета, ароматы, настроение, подготовка природы к умиранию. чтобы переродиться.
Закончила факультет журналистики.работала в этой сфере со многими украинскими и международными проэктами 9 лет.
Учасница литературных проектов «Remake: щоденник», поэтических марафонов от Центра литературного образования (Киев, Украина), конкурса видеопоэзии CYCLOP,
2016–учасница литературной резиденции для молодых авторов «Станиславский феномен»( Ивано-Франковск, Украина).
Одна из соавторов книги о Небесной сотне (издательство «Фолио»), соавтор книги «Добробаты» ( глава о Крыме, издательство “Фолио”).
2018– лауреатка конкурса “Как тебя не любить…” о Киеве
2019- учасница резиденции SpilnoArt в Яремче (фонд “Возрождение”), работаю над созданием книги по итогам резиденции вместе з другими литераторами и художниками.
2019- автор идеи и учасница музыкально-литературного перфоманса «Линия» ( вместе с Александром Заварой и Костей Бушинским), премьера представлена в рамках фестиваля Книжный Арсенал 2019 в Киеве.
Исследую связи между культурами, интересуюсь индейской, тибетской, кельтской и украинской культурной традицией, знаниями и музыкой, а также интересуюсь междисциплинарными проектами в культурной сфере и новыми медиа.
Country: Ukraine
Відгук
Скільки би вчені не намагалися пояснити як людина робить той чи інший вибір в житті, скільки би не прораховували вони механізм роботи мозку, але лишається ірраціональна частина. І як на мене, вона значно цікавіша. Наш вибір найчастіше породжений відгуком—це внутрішнє не інтелектуальне знання. Коли ми чуємо внутрішній маяк, який раптом показує нам дорогу. Невідомо чому. Що змушує раптом взяти квиток і поїхати в далеку країну? Піти іншим шляхом додому? Лишити все? Що змушує шукати першоджерела знань і суть нашого перебування на цій землі? Відгук..
Одного літнього дня дівчина К. йшла містом, в неї в навушниках грало радіо, вона ковзала по радіохвилях, допоки не зупинилася на одній із радіостанцій. В ефірі разом із ведучою в студії говорив буддиський монах. К. слухала і не могла повірити, що в ефірі звичайної станції раптом говорять про переродження, про закон причини і наслідку, про співчуття і про смерть, яка не є кінцем. Волею не волею вона дослухала розмову до кінця, аж раптом монах сказав: «Усі, кому цікаво знати більше можуть приїхати на вчення Його Святійшества Далай-Лами в Ригу, які відбудуться вже незабаром». Всередині усе завібрувало. Не потрібно було пояснень, доказів, аргументів. Стався відгук! Якась частинка душі знала, куди їй і для чого. Квитки К. взяла дуже швидко і потрапила на вчення людини, яка вже багато років зробила мир і любов своєю головною місією, людини, яка вважається втіленням великого божества співчуття Авалакітешвари.І усе, що відбувалося ті кілька днів було розповіддю про себе. Подорож до глибин себе. І ось коли вона приїхала знову минулого року, то побачила в закритому холі стадіону, де відбувалися вчення, стареньку жінку. Вона була вдягнена в монаший одяг і тримала в руках дерев’яний посох, злегка на нього спираючись. Здавалося, вона прийшла з далеких країв та іншого часу. Виявилось, що вона з Тибету, народилася в сусідньому селищі з Далай-Ламою, але за все своє довге життя так і не трапилося із ним зустрітися. А тепер, у свої 83, вона подолала тисячі кілометрів, аби нарешті помолитися разом із духовним лідером її народу. Тоді К. подумала, як легко далася подорож для неї і які колосальні людські зусилля доклала ця старенька. Але суть одна—їх привів відгук, сильне бажання бути присутньою.
Я знаю одного художника, який не писав картин весь час допоки тривала Революція Гідності в Україні. Не міг. Щоразу він сідав в своїй майстерні перед білим полотном, молився і не міг взяти в руки пензля. Реальність була сильніша і болючіша за будь-які сюжети. І ось одного вечора він знову сів перед білим полотном і заплакав. А потім, ніби заведений почав макати пальці у фарбу і малювати. Його душа прагнула весни, оновлення, торжества життя над смертю. І згодом з’явилися два янголи у світлих тонах і картина отримала назву «Весна». Я бачила як стався цей контакт із чимось чи скоріше Кимось, хто повів його і дав створити першу, з часів тих подій, картину. Про життя. Це відгук і вміння його почути, розпізнати і не сперечатися, а йти за ним цілковито.
(3 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Загрузка...